Максименко Сергій Дмитрович

Кафедра психології

Посада: професор кафедри

Науковий ступінь: доктор психологічних наук

Вчене звання: професор

Викладає дисципліну: Методика та організація наукових досліджень

Сергій Дмитрович Максименко — доктор психологічних наук (1991), професор (1992), академік НАПН України. Вважається засновником української наукової школи генетичної психології. Є академіком-секретарем відділення психології, вікової фізіології та дефектології НАПН України, обіймає посади директора Інституту психології імені Г.С.Костюка НАПНУ, декана медико-психологічного факультету Національного медичного університету імені О.О.Богомольця.

Дійсний член Міжнародної ради психологів (США), іноземний член Російської академії освіти (РАО), дійсний член Європейської академії природничих наук (ФРН. м. Ганновер), Голова Товариства психологів України, почесний президент Української асоціації лікарів-психологів, голова експертної ради ВАК України з психологічних наук, член науково-методичних рад Головного Управління державної служби України, Державного департаменту України з питань виконання покарань, Державної прикордонної служби України, Міністерства охорони здоров’я України, Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі, член експертної ради з гуманітарних і соціальних наук при Державній акредитаційній комісії України.

Біографія

Закінчив педагогічний факультет Київського державного педагогічного інституту ім. Горького (КДПІ). З 1965 року працював вчителем, був заступником директора Дарницького дитячого будинку. У 1970 році почав викладати на кафедрі психології КДПІ. У 1975 році обійняв посаду заступника директора Науково-дослідного інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України.

З 1985 року — завідувач лабораторії психології навчання НДІ психології УРСР. З 1993 року — завідувач кафедри загальної та медичної психології Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, водночас з 1997 року — директор Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України та з 2000 року — декан медико-психологічного факультету Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця.

На основі циклу теоретико-експериментальних робіт та генетико-моделюючого методу під керівництвом С.Д. Максименка створена українська наукова школа генетичної психології. Як член Міжнародної Ради психологів С.Д.Максименко є координатором досліджень щодо розроблення та використання експериментальних методів у сфері навчання та розвитку особистості.

Розроблені С.Д. Максименком формувальні і діагностичні методи включені до Європейського банку дослідницьких процедур з лонгітюдних досліджень при Інституті Макса Планка (Мюнхен).

Головний редактор збірника наукових праць «Проблеми сучасної психології», журналу «Практична психологія та соціальна робота», «Наукових записок Інституту психології ім. Г.С.Костюка».

Почесні звання, нагороди

  • Повний кавалер ордену «За заслуги»:
    – І ступінь (4 жовтня 2015)— за значний особистий внесок у розвиток національної освіти, підготовку кваліфікованих фахівців, багаторічну плідну педагогічну діяльність та високий професіоналізм;
    – ІІ ступінь (30 вересня 2011)— за значний особистий внесок у розвиток національної освіти, підготовку кваліфікованих фахівців, багаторічну плідну педагогічну діяльність, високий професіоналізм;
    – ІІІ ступінь (14 травня 2004)— за вагомі особисті заслуги в розвитку вітчизняної науки, створення національних наукових шкіл, зміцнення науково-технічного потенціалу України та з нагоди Дня науки;
  • Заслужений діяч науки і техніки України (17 травня 2001) — за вагомі особисті заслуги в розвитку вітчизняної науки, створення національних наукових шкіл, зміцнення науково-технічного потенціалу України;
  • Державна премія України в галузі науки і техніки 2010 року (спільно з Віктором Васильовичем Клименко) — за цикл наукових праць «Психологічні механізми зародження, становлення, здійснення особистості»;
  • Орден «Знак Пошани»;
  • Медаль «За сумлінну працю» НАПН України, Альберта Швейцера Європейської академії прикордонних наук (ФРН, м. Ганновер, 2008), «За доблесну працю», Григорія Сковороди (2011);
  • Почесні грамоти Міністерства освіти, Верховної Ради, Кабінету Міністрів України тощо.

Основні наукові праці

Автор понад 640 наукових праць (у тому числі 27 монографій, 20 підручників і 32 навчальних посібників), серед яких:

  • Психолого-педагогічні аспекти формування особистості в навчально-виховному процесі (Київ, 1981);
  • Проблеми розвиваючого навчання (Київ, 1997);
  • Основи генетичної психології (Київ, 1998);
  • Основи загальної психології (Київ, 1998);
  • Общая психология: учебник (Москва, 1999);
  • Загальна психологія: Навч. посібник (Київ, 2000);
  • Генетическая психология (методологическая рефлексия проблем развития в психологии) (М.-К., 2000);
  • Загальна психологія: Підручник (Київ, 2000);
  • Общая психология: Учебник (М.-К., 2001);
  • Розвиток психіки в онтогенезі: В 2-х т. (Київ, 2002);
  • Основи військової психології: Підручник (Хмельницький, 2002);
  • Експеририментальна психологія (дидактичний тезаурус) : навч. посібник (Київ, 2002);
  • Психологічні засади взаємозв’язку професійного навчання і розвитку особистості майбутнього фахівця: Навч. посібник (Київ, 2003);
  • Загальна психологія: Підручник.— К., 2004; Общая психология: Учеб. пособие (М.-К., 2004).

Перейти до переліку електронної версії праць…