Практика і процевлаштування

Віктор Клименко: “Проблем із працевлаштуванням у наших студентів не буде, бо професія психолога сьогодні в суспільстві затребувана”

Cвого часу він готував наших спортсменів до Олімпійських ігор, консультував чемпіона світу з шахів Анатолія Карпова. Творчий доробок вченого нараховує понад 100 статей, 17 підручників та книжок. Найвідоміші серед них – «Психологія спорту», «Психологічні тести таланту», «Як виховати вундеркінда», «Психологія творчості», трактат «Про хлопчика, який вмів літати або Шлях до свободи». Сьогодні доктор психологічних наук, професор Віктор Клименко викладає власну унікальну концепцію формування особистості в Університеті «Україна».

– Ваші студенти отримують дипломи за фахом «Практична психологія». Де вони застосовуватимуть свої знання?

– Мій курс – це 25 студентів, що не так уже й багато. Проблеми з їхнім працевлаштуванням, ймовірно, не буде, бо професія психолога сьогодні в принципі затребувана. У 80-х роках уряд навіть ухвалив постанову про те, що кожен заклад (зокрема, школи і виші), державні установи, організації і підприємства повинні мати у штаті власних психологів. Щоправда, у подальшому ця справа була спущена на гальмах через складну економічну ситуацію у країні. Тим не менше, деякі ліцеї і гімназії, компанії і фірми все ж такі знаходять для цього фінансові ресурси і запрошують на роботу перспективних фахівців. В учбових закладах вони передусім опікуються учнями, які мають певні проблеми через хворобу, матеріальні статки, загальний низький рівень розвитку. Їхнє завдання – гармонізувати атмосферу, вселити у підопічних віру у власні сили, підказати викладачам оптимальну модель поведінки. На виробництві або в компанії – своя специфіка. Працівників можна поділити на кілька умовних категорій. Одні діють за принципом «я йду на роботу», тобто щодня тягнуть лямку від дзвінка до дзвінка. Користі від цього немає ні їм, ні підприємству. Інші – «я біжу на роботу», тобто прагнуть завершити розпочату справу, отримуючи від цього певне задоволення і матеріальний зиск. Третя категорія живе за девізом «я лечу на роботу». Тут люди окрилені якоюсь справою, яку прагнуть втілити у життя. На жаль, більшість у нас «ходять на роботу». Саме їм потрібен психолог, який допомагає знайти в рутинному процесі щось неординарне, вчить вилучати позитив зі здавалося б безвихідної ситуації, пробуджує елементарний інтерес до роботи. Нарешті, психолог потрібен пересічній людині, яка час від часу опиняється у складній життєвій ситуації. В маленькій Голландії, наприклад, на душу населення таких фахівців у 2,5 рази більше, ніж у США. Там уже тривалий час майже кожна сім’я має свого лікаря, адвоката і психолога. Таким чином люди менше хворіють, мають надійний юридичний і психологічний захист. Гадаю, рано чи пізно щось подібне з’явиться й на наших теренах…

ПЕРЕВАЖНА БІЛЬШІСТЬ ПСИХОЛОГІВ – ВИПУСКНИКІВ „УКРАЇНИ” УСПІШНО ПРАЦЮЄ БІЗНЕС-ТРЕНЕРАМИ

Майже тринадцять років тому в Університеті «Україна» було відкрито кафедру психології. Аби випускники ВНЗ, отримавши диплом, не гаяли часу на адаптацію і одразу «ставали до верстата», кафедра з перших днів взяла курс на практичний аспект їхньої підготовки.

Людмила Сердюк, завідувач кафедри психології, директор Інституту соціальних технологій Університету «Україна»:

– Сьогодні професію психолога у нас опановує понад 500 студентів. Дисципліни їм викладають 25 штатних викладачів – усі кандидати або доктори наук, плюс ще десять – із обслуговуючих кафедр. Щороку випускаємо приблизно 200 психологів, зокрема, 100 магістрів і 70 бакалаврів. Переважна більшість із них працює менеджерами по роботі з персоналом, бізнес-тренерами у солідних банках та компаніях.

Практика починається з другого курсу. Студенти стажуються у закладах освіти, кадрових агенціях, консалтингових і рекрутингових фірмах, тобто на тих базах, що відповідають усім сферам їхньої майбутньої професійної діяльності.

У нас створено «Центр практичної психології», де майбутні психологи на собі перевіряють нюанси психологічної допомоги та отримують досвід консультативної, корекційної роботи. Вчаться, як правильно проводити індивідуальні та групові консультації і психокорекцію, групову аналітичну психотерапію, надавати психодіагностичний супровід. Після отримання диплому перед ними відкривається величезне поле для діяльності.

Психологи сьогодні затребувані у рекламі, бізнесі, політиці, сфері маркетингу і менеджменту, засобах масової інформації, мистецтві, спорті, силових структурах, закладах освіти, клініках тощо. Найпопулярніші професії – фахівець із рекрутингу в офіс-компанії або працівник ассесмент-центру (підбір персоналу, навчання, розроблення та проведення тренінгів і семінарів), оператор call-центру (спілкування з клієнтами або потенційними покупцями у мережі мобільного зв’язку), спеціаліст по роботі з клієнтами (робота з базою даних, презентація послуг компанії), HR-менеджер (професійний підбір персоналу, складання професійних та особистісних профілів співробітників, дослідження їхньої мотивації та пошук шляхів її підвищення), коуч-тренер (допомагає керівникам і співробітникам чітко визначити цілі та пріоритети в роботі). І, звичайно, індивідуальна робота з конкретним клієнтом.

Відомо, що в європейських країнах, насамперед, у США, до психолога звертаються частіше, ніж до стоматолога. За даними Американської психологічної асоціації кожен четвертий американець хоча б раз у житті був на прийомі у психолога, аби розібратися із власними проблемами. В Україні у кращому випадку – одна людина з десяти. Тож наша країна має величезний потенціал у цьому сенсі і я переконана, що попит на наших психологів лише зростатиме.

Андрій Лазаренко, співробітник рекрутингової агенції, випускник Університету „Україна”:

– Завжди прагнув глибше пізнати себе і людей, з якими спілкувався, дізнатися, які чинники спонукають їх до тих чи інших вчинків. У старших класах почав опрацьовувати відповідну літературу. Після школи, за порадою друзів, вступив до Університету «Україна» на факультет психології. З перших днів зрозумів, що не помилився, – на кафедрі на той час сформувався чудовий викладацький колектив. Крім штатних викладачів лекції нам читали відомі фахівці з університету імені Тараса Шевченка, Києво-Могилянської академії, МАУП. Практику проходив спочатку в одній київській загальноосвітній школі, потім – у Київській міській психіатричній лікарні імені Павлова. На шостому курсі кілька місяців викладав в Університеті «Україна».

У 2006 році отримав диплом магістра і відразу влаштувався на роботу в рекрутингову агенцію, що займається підбором вітчизняного персоналу для зарубіжних компаній. Як і усі нові співробітники, пройшов обов’язкову процедуру – низку тренінгів. Проте чогось кардинально нового для себе звідти не виніс.

Сьогодні займаюся відбором співробітників середньої ланки. Завдання не з простих, але ті базові знання, що отримав в університеті, допомагають у роботі. А їхнє поєднання із сучасними методиками, якими користується агенція, дає бажаний ефект. Про що свідчать схвальні відгуки компаній-замовників.

Тетяна Чернюк, головний спеціаліст управління координації роботи з персоналом «Укрсоцбанку», випускник Університету „Україна”:

– У дитинстві мріяла бути лікарем. Але відлякувала необхідність хірургічного втручання, що, як правило, пов’язане з фізичним болем для пацієнта. Крім того, доля зводила мене з порядними, добрими, розумними людьми, котрих життєві ситуації доводили до відчаю, а я нічим не могла їм допомогти. Тож, коли прийшов час вибирати професію, дослухалася до цих внутрішніх імпульсів і зупинилася на психології – науці, що лікує не тіло, а душу.

Документи подала відразу до трьох ВНЗ і потрапила, на щастя, до Університету «Україна». Заклад відомий своєю соціальною спрямованістю – опікується молоддю з особливими потребами. Спілкуючись з такими студентами упродовж п’яти років, починаєш розуміти значимість слова, яке для психолога є основним «робочим» інструментом. Фаховий рівень викладачів перевершив усі сподівання. Крім теоретичної підготовки, чимало з них свого часу практикувалися в індивідуальній і сімейній психотерапії.

Більшість лекцій були побудовані на конкретних життєвих прикладах. Часто за основу бралися реальні ситуації, в які вони колись потрапляли. А ще ми постійно відвідували центри психологічної реабілітації, де брали участь у терапевтичних сеансах як асистенти. Практику проходили у структурах, із якими університет має давні контакти. Причому деяких наших випускників запросили туди на постійну роботу.

Отримавши у 2007 році диплом магістра, я пройшла конкурс і влаштувалася на роботу в «Укрсоцбанку». На той час великий попит був на фахівців по роботі з персоналом. Базова освіта дозволила мені швидко і без проблем включитися в роботу і навіть розширити коло своїх обов’язків. Нині я не лише підбираю співробітників, але ще й отримала у банку статус бізнес-партнера. Проте і досі не забуваю університетських викладачів – часто консультуюся з ними з тих чи інших питань.

Влад ВАСИЛЬЄВ, журналіст.