Науково-практичний медико-реабілітаційний центр

Мистецтво жити сягає своїм корінням у мистецтво бути здоровим. Воно виникло задовго до появи медицини, більше 5 тисяч років до нашої ери, і називалося «аюрведи» («Айюс» – життя, «веди» – знання). Це вчення спирається на непорушні закони природи, які людина повинна знати, і яким людина повинна слідувати, щоб зберігати радість життя і необхідний її атрибут – здоров’я.

Звідки беруться хвороби і недуги? Чому болить не тільки тіло, а й душа? Чи можна управляти своїм станом, самопочуттям? Як спілкуватися і діяти в цьому світі, щоб бути зрозумілим, приємним, коханим?

Покладаючись на давню концепцію про те, що гармонізація трьох основних компонентів особистості – тіла, душі і духу – визначає нашу цілісність, здоров’я і розвиток, при Інституті соціальних технологій Університету «Україна» створено Науково-практичний медико-реабілітаційний центр.

Мета роботи центру випливає із вдалого визначення, яке належить Курту Вінтеру: «Реабілітація – це цілеспрямована діяльність колективу в медичному, педагогічному, соціальному та економічному аспектах з метою збереження, відновлення і зміцнення здатності людини брати активну участь у суспільному житті». Стратегічна мета Центру на перспективу – допомогти знайти, розшифрувати й усунути причини фізичних і душевних недуг; навчити методам саморегуляції та адаптації у складних життєвих ситуаціях; сприяти особистісному самовизначенню та розвитку; відновити гармонію душі й тіла.

Медико-соціальна реабілітація (включаючи відновне лікування) – відновлення соціального статусу хворих та інвалідів – є сферою спільної діяльності різних державних відомств (охорона здоров’я, система соцстраху, фізична культура і спорт та ін.). Актуальність цієї проблеми очевидна і дуже велика, але, на жаль, вона вирішується незадовільно, а без її вирішення неможливе створення стрункої системи управління здоров’ям. Створення багаторівневої системи управління здоров’ям, розроблена на її основі схема організації структури територіальної лікувально-оздоровчої дільниці, впровадження комплексної програми збереження і зміцнення здоров’я, скринінг рівня фізичного здоров’я, впровадження поетапної превентивної фізичної реабілітації дадуть можливість управляти здоров’ям населення. Управління будь-яким процесом складається зі збору, аналізу інформації і управлінських дій. Як без системного аналізу, по окремих проявах не можна встановити взаємозв’язок причин і умов виникнення порушення здоров’я, без системи – досягти потрібного терапевтичного ефекту, так поза системою неможлива і реабілітація хворого при будь-якому порушенні соматичного або психічного здоров’я.

Щоб забезпечити ефективність управління здоров’ям, необхідно мати реальну інформацію не тільки про процеси, що формують здоров’я, а й про кінцевий результат – конкретні показники здоров’я популяції та індивіда.

Збір та аналіз даної інформації є одним із глобальних завдань Центру.

Необхідною умовою поліпшення рівня і якості здоров’я є розробка та впровадження нових підходів із урахуванням досвіду попередніх поколінь у вирішенні цих питань, вивчення та аналізу різних особливостей життєдіяльності людини на сучасному етапі. Перспективним у цьому напрямку є використання реабілітаційних програм і заходів.

Реабілітація – це медико-соціо-психологічна проблема, оскільки вона спрямована на відновлення фізичного, психологічного, соціального статусу і порушених міжособистісних відносин людей, які втратили здатність до адаптації на зазначених рівнях внаслідок захворювання або травми. Основним напрямком реабілітації є повноцінне відновлення здоров’я та працездатності людини за допомогою комплексного, взаємодоповнюючого, етапного застосування різних засобів, орієнтованих на максимальне повернення до норми порушених структурно-функціональних здібностей організму, а в разі неможливості здійснення цієї мети – розвиток замісно-компенсаторних і адаптаційних можливостей (репарація , регенерація, адаптація).

Іншими словами, реабілітація повинна забезпечити залучення людей до нормального особистого, сімейного і суспільного життя. Якщо мета лікування – ліквідація захворювання або зменшення його проявів, то мета реабілітації – це відродження хворого як особистості, відновлення його трудової діяльності в максимально можливому обсязі, досягнення соціальної та економічної незалежності, інтеграції в суспільстві. В оздоровчому значенні цього поняття реабілітація являє собою комплекс медичних, педагогічних, професійних та юридичних заходів, спрямованих на відновлення здоров’я, працездатності та тренованості осіб із обмеженими фізичними і психічними можливостями та здібностями через перенесені захворювання і травми (пошкодження). Слід урахувати, що одужання і реабілітація – не одне і те ж, крім відновлення здоров’я необхідно відновити працездатність, соціальний статус, повернути до повноцінного життя в сім’ї, колективі, суспільстві. При цьому адаптація є пристосування до дефекту, а реабілітація – подолання його.

Складна генеза порушення здоров’я і багатокомпонентність реабілітаційного процесу диктують необхідність системного підходу до його проведення з урахуванням стану медико-біологічного, соціального, психологічного та соціально-психологічного компонент здоров’я. Системність є однією з основних умов реабілітації поряд із дотриманням таких принципів: комплексності, диференційованості, послідовності, етапності, індивідуалізації, достатньої тривалості, наступності, суворої і повсякденної узгодженості дій лікаря, інструктора ЛФК, трудотерапевта і психолога. Реабілітаційні заходи повинні визначатися при цьому залежно від етапу лікування. Важливим аспектом соціальної реабілітації, який, на жаль, зазвичай не береться до уваги, є сімейна реабілітація, проведена з метою досягнення оптимального виконання хворим сімейних функцій і високого рівня його адаптації до співіснування із членами сім’ї.

Вирішення питань оптимізації реабілітаційних програм є ще одним завданням Центру.

Унікальність Університету «Україна» полягає в тому, що ми не вважаємо інвалідами людей, які мають якісь фізичні недоліки. Це – звичайні члени нашого суспільства, і наше завдання полягає в тому, щоб вони в цьому суспільстві почувалися абсолютно повноцінними. Реабілітація інвалідів розглядається нами як система і процес відновлення порушених зв’язків індивідуума і суспільства, способів взаємодії інваліда і соціуму. Основна проблема вирішення всіх цих завдань реабілітаційного забезпечення не тільки людей із якимись фізичними або психічними вадами, а й усього суспільства в цілому, полягає в тому, щоб якомога ефективніше надавати допомогу, яка давала б максимальний ефект при мінімальному вкладенні коштів. Однією з наших програм є програма медико-соціальної реабілітації, спрямована на відновлення здібностей до самостійної суспільної і родинно-побутової діяльності.

Таким чином, завдання, які поставлені перед Центром, є дуже актуальними і мають як науковий, так і практичний інтерес.

Перш за все, враховуючи, що даний Центр є структурним підрозділом Інституту соціальних технологій, працівники Центру беруть активну участь у навчальному процесі студентів інституту з метою професійної підготовки майбутніх фахівців. Зрозуміло, що у процесі підготовки фахівця необхідно закласти теоретичний фундамент, проте важливою умовою є надання можливості освоєння практичних навичок майбутньої професії. Тому одна з основних задач, які ми планували при розвитку нашого центру, була зосереджена на тому, щоб у навчальному процесі по можливості були вивчені всі інноваційні технології, які тільки є у фізреабілітаціі, тобто комплексні оздоровчо-лікувальні програми, де фізичні методи впливу (оптимальний руховий режим, сонце, повітря, вода) спрямовані на формування здорової людини, повноцінного члена суспільства. Фізичні методи впливу є досить ефективним засобом, це природні фактори, позитивний вплив яких на організм людини відомий із давніх часів. Зрозуміло, що, в силу певних причин, не завжди є можливість їх оптимального застосування в системі оздоровчих заходів. При цьому їх лікувальний ефект можна відтворити штучно за допомогою відповідної апаратури, що дозволяє досягти максимально позитивного результату. Враховуючи неможливість кваліфікованої підготовки фахівця, який не знає сучасної апаратури, не бачив обладнання, на якому надалі працюватиме, який сам руками не спробував би працювати на цьому обладнанні, Університетом було придбано найсучасніше фізіотерапевтичне обладнання. Студенти всіх груп, які у нас проходять навчання, починаючи з початкових курсів і закінчуючи магістратурою, проходять через наш Центр, де мають можливість самостійно розробляти і частково апробувати ефективні реабілітаційні програми.

Проте можна проходити практику і на базі інших діючих центрів. Більшість реабілітаційних центрів, які створюються, і, треба зазначити, ефективно працюють, в основному мають комерційну спрямованість. Комерційна спрямованість передбачає, що при мінімумі часу з використанням технології інтенсивного впливу за максимальну ціну необхідно усунути гострі розлади здоров’я, що викликають життєвий дискомфорт у пацієнта. Однак, часто не враховуються всі ланки складного ланцюга патогенетичних змін, що відбуваються в організмі, допомога спрямована тільки на усунення гострих проявів патологічного стану. При цьому усунення гострого стану є тільки початковим етапом вирішення найскладнішого завдання – оптимізації функціонального стану організму людини. Для успішного проведення етапів реабілітаційних впливів, спрямованих на перебудову психологічних установок пацієнтів, на створення і закріплення нових позитивних умовно-рефлекторних зв’язків, курс реабілітації повинен бути досить тривалим. Одним, нехай навіть найефективнішим методом досягти оптимального стану не можливо. Послідовність реабілітаційних впливів і етапність їх проведення полягає в тому, щоб кожен етап реабілітації був логічним продовженням попереднього і передумовою для наступного. Від цього багато в чому залежить не тільки найближча результативність, а й стійкість реабілітаційного ефекту. Таким чином, необхідний час і комплексне використання різних реабілітаційних підходів.

Тобто Науково-практичний медико-реабілітаційний центр при університеті має особливу структурно-функціональну модель.