Віртуальна екскурсія по Науково-практичному медико-реабілітаційному центру

Спробуємо відтворити картину роботи Центру у вигляді невеликої екскурсії по його структурних підрозділах – лабораторіях або кабінетах, де вивчаються процеси, які надалі дозволяють розробити ефективні програми послідовного комплексного реабілітаційного впливу, що враховує індивідуальні особливості кожного окремо взятого пацієнта.

Почнемо з кабінету лікувальної фізкультури.

Слід зазначити, що локомоція або рух як спосіб переміщення тіла людини у просторі – одна з найважливіших функцій, генетично запрограмована форма рухової активності, що дозволяє реалізувати життєзабезпечення організму людини й адаптацію його до мінливих умов існування. У фізіологічних дослідженнях виділяють кілька аспектів локомоторної функції організму людини. З одного боку – це розробка оптимальних показників фізичної активності, які підтримують і зміцнюють здоров’я людини і використовуються як лікувальний засіб. Ця позиція є основою для лікувальної фізичної культури та реабілітації. З іншого боку інтенсивно вивчається вплив низької або ж надмірної рухової активності на організм людини. Актуальність цих досліджень обумовлена наростанням загрози «соціальної гіподинамії» в суспільстві, а в спорті навпаки – необхідністю забезпечити високу спортивну результативність, яка в даний час за низкою параметрів перевищує фізіологічні можливості організму людини. Дані аспекти є тематикою вивчення лабораторії, яку умовно можна назвати кабінетом лікувальної фізкультури. Тут вивчаються різноманітні методичні прийоми оцінки оптимальної локомоторної функції організму людини, стратегія вибору адекватних значень фізичних навантажень. Адекватним є таке фізичне навантаження, що дозволяє забезпечити якнайкращий ефект при достатній безпеці для організму людини, яка тренується. Наприклад, для реабілітації хворих на ішемічну хворобу серця як адекватні запропоновані фізичні навантаження, при яких частота серцевих скорочень не перевищує 70 – 90 % від максимально витримуваної (порогової, толерантної) величини. Або ж, згідно рекомендацій Американського коледжу спортивної медицини, в оздоровчих цілях використовуються фізичні навантаження на рівні 50 – 85 % від максимального споживання кисню при їх тривалості від 15 до 60 хв. Представлені рекомендації з оптимізації фізичної активності відіграли дуже важливу роль у розробці ефективних і безпечних режимів м’язової діяльності. Проте, проблеми індивідуалізації оздоровчих і тренувальних фізичних дій ще далекі від свого вирішення.

У цьому кабінеті також вирішуються питання розробки комплексів фізичних вправ, спеціально підібраних і методично розроблених із урахуванням особливості захворювання, характеру, ступеня та стадії хворобливого процесу в системах та органах.

Наступна лабораторія – це масажний кабінет.

Масаж тіла виник давно, практично в кожній народності, і розвивався як напрям медицини і навіть психології. Існує безліч видів масажу і кожен вид спрямований на певну, конкретну дію. Масаж (від фр. masser — розтирати) — це сукупність прийомів механічного і рефлекторного впливу на тканини й органи у вигляді тертя, тиску, вібрації, що проводяться безпосередньо на поверхні тіла людини як за допомогою рук, так і спеціальних апаратів через повітряне, водне або інше середовище з метою досягнення лікувального чи іншого ефекту.

Зовнішні подразнення сприймаються рецепторами шкіри і м’язів, рефлекторними точками і передаються в центральну нервову систему. Потік імпульсів, залежно від застосовуваної техніки і прийомів масажу, може стимулювати і підвищувати тонус центральної нервової системи, або, навпаки, гальмувати і розслабляти її, що позитивно впливає на діяльність усіх фізіологічних систем організму. При цьому грамотне застосування додаткових прийомів, наприклад використання масажних масел певного складу і спрямованості, може як посилювати вищеперелічені впливи на потрібні ділянки тіла людини, так і знижувати їх. Зрозуміло, що настільки ефективний метод, яким є масаж, вимагає оптимальних методик його використання в комплексах загальних реабілітаційних програм.

Наступним структурним підрозділом Центру є лабораторія фізіотерапевтичних методів впливу (тобто преформованих природних фізичних факторів).

Фізіотерапевтичні методи застосовуються при лікуванні багатьох захворювань, чудово поєднуючись із іншими видами терапії. Медична промисловість випускає сьогодні прості і надійні апарати для впливу на організм людини магнітними полями з різними фізичними параметрами, які володіють вираженою біологічною активністю.

Крім того, в цій лабораторії вивчається ефективність застосування в комплексі реабілітаційних програм різних фізіотерапевтичних приладів. Була доведена перспективність використання в загальній схемі лікувально-відновних заходів апарату Ceragem Master CGM – M3500 (ТОВ «Серагем-Україна»), який дозволяє забезпечити комплексний механіко-терапевтичний вплив. Комплексний ефект (КЕ) є сумою позитивних реакцій в організмі від механічного масажу (ММ), глибокого прогрівання (ГП) і дозованої рефлексотерапії (ДР): КЕ = ММ + ДП + ДР, які використовуються в цьому пристрої. Вивчається ефективність застосування апарату «TracComputer» (Німеччина), в якому на основі інноваційних технологій оптимізований відомий, широко використовуваний із давніх часів метод тракції хребта.

Слід виділити кабінети, де використовується вплив на організм електромагнітних хвиль. Одним із таких видів є магнітотерапія – метод фізіотерапії, в основі якого лежить дія на організм людини низькочастотного змінного або постійного магнітного поля.

Встановлено, що низькочастотні змінні і постійні магнітні поля викликають фізико-хімічні зміни в біологічних тканинах, проявляються орієнтацією великих молекул ферментних білків у напрямку силових ліній магнітного поля. Це викликає підвищення проникності клітинних мембран, прискорення окисно-відновних реакцій, посилення ферментативної активності та місцевої активізації кровопостачання. До магнітних полів найбільш чутливий головний мозок, особливо кора головного мозку, де під впливом магнітотерапії активізуються обмінні процеси. Відмічені функціональні зміни нервових процесів у корі головного мозку, характер яких залежить від режиму впливу. При дії магнітними полями в безперервному режимі посилюються процеси гальмування, в імпульсному режимі – процеси збудження. При проведенні магнітотерапії за допомогою змінного магнітного поля спостерігається прискорення проведення імпульсів по рухових волокнах периферійних нервів. Під дією магнітотерапії у хворих на гіпертонічну хворобу може знижуватися артеріальний тиск, нормалізується пульс, у хворих на атеросклероз коронарних (живлять серцевий м’яз) артерій – збільшуватися швидкість кровотоку, поліпшуватися скорочувальна здатність міокарда.

Магнітні поля можуть знімати запалення і біль, зменшувати набряк у тканинах, змінюючи електролітний обмін. Під їх впливом знижується активність процесів згортання крові, стимуляція відновлювальних процесів у тканинах (головним чином, кістковій і хрящовій) та поліпшення їх живлення. Ці завдання вирішуються в кабінеті магнітотерапії.

Наступний кабінет – кабінет електролікування.

Це один із методів фізіотерапії, що базується на використанні дозованого впливу на людський організм електричних, магнітних і електромагнітних полів. Епідерміс людини є діелектриком, тобто не може самостійно проводити електричний струм. Тому для створення умов проведення струму застосовуються струмопровідні гелі та вода. Ними змочуються прокладки, в які поміщаються електроди. Електричний струм у біологічних об’єктах – це направлений рух заряджених частинок або іонів. Він може бути постійним, змінним, імпульсним. Застосовуються різні методи електролікування, в тому числі дарсонвалізація, іонофорез, УВЧ-терапія та ін. Виходячи з нашого апаратурного оснащення, ми намагаємося підібрати такі методи електролікування, які є найбільш ефективними, і, слід зазначити, що це нам із успіхом вдається.

Останнім часом у медичній практиці все ширше стала використовуватися лазерна терапія.

Вона посідає особливе місце серед немедикаментозних методів лікування. В основі біостимулюючого впливу лазерної терапії на організм людини лежить вплив спрямованого світлового потоку (лазера) на живу тканину. Поглинаючи світло, ферменти активізують в організмі найважливіші біохімічні процеси, і клітки оновлюються, відновлюють свою життєдіяльність, включаються механізми саморегуляції, природні сили організму мобілізуються. Під впливом лазерної терапії розширюються капіляри, поліпшується циркуляція крові, харчування тканин, а все це разом призводить до того, що прискорюються процеси загоєння в уражених місцях. Лазерна терапія сприятливо впливає на імунітет, зменшує в’язкість крові, знижує холестерин, знеболює, має антимікробний, антивірусний і противоалергенний ефекти.

Спектр показань для лазеротерапії надзвичайно широкий: від патології шкіри і підшкірно-жирової клітковини до запальних захворювань дихальної і сечостатевої систем, а також багато хвороб нервової, ендокринної і серцево-судинної систем. Одна зі властивостей лазера – підвищення чутливості організму до медикаментозного лікування. Завдяки цьому лазеротерапія допомагає скоротити час лікування, запобігти переходу гострого процесу в хронічний, а головне, домогтися позитивного ефекту мінімальними дозами ліків. Ефективність лазерної терапії надзвичайно висока. А відсутність побічних ефектів робить лікування лазером хорошим засобом медичної профілактики. Короткі сеанси лазеротерапії, які проходить пацієнт, укріплюють здоров’я: стимулюють обмінні процеси, живлення органів і тканин, знижують вірогідність настання ранніх вікових змін, зокрема, клімаксу у жінок і статевої слабкості у чоловіків.

Лазерна терапія – галузь сучасної медицини, яка постійно розвивається. Цей метод лікування не залишений нами без належної уваги.

Крім того, особливо хотілося б зупинитися на вивченні нашими співробітниками переспективності використання в комплексі реабілітаційних програм найсучасніших на даний момент фізіотерапевтичних методів.

Так, апарат «Crio 6» (Німеччина) дозволяє нам використовувати метод кріогенної техніки і технології при лікуванні цілої низки захворювань. Застосування холоду для втамування болю і купірування запалення має, мабуть, найстародавнішу історію.

Моніторинг кріогенного процесу в клініці відрізняється суб’єктивізмом, оскільки розробка чітких алгоритмів кріовпливу на біотканини, напевне, є найкритичнішим і важко вирішуваним питанням практичної кріомедицини. Тому при розробці методів холодолікування прикладні дослідження значно випереджають їх фундаментальне теоретичне обгрунтування.

Впровадження і тиражування кріомедичних методів лікування ускладнюється через відсутність або малу доступність адекватної для практичної медицини кріогенної техніки.

До того ж немає однозначності у визначенні ролі, місця, значення кріотерапії у клінічній практиці, в реабілітаційно-оздоровчих технологіях, що породжує широкий спектр неграмотних, надуманих, протирічних тверджень як з боку прихильників кріомедицини, так і її опонентів.

За останні 30 років кріомедицина запропонувала низку технологій, ефективність яких значно перевищує існуючі методи лікування найбільш поширених захворювань.

Крім того апарати «PiezoWay» і «EnPuls» дозволяють вивчати ефективність застосування методу ударно-хвильової терапії (УВТ) – одного з ефективних фізіотерапевтичних методів, що застосовується при лікуванні опорно-рухових порушень, в основному для терапії дегенеративно-дистрофічних змін у кістково-м’язовій тканині, який ефективно почав впроваджуватися на початку ХХІ століття.

Чисельність людей із цими порушеннями значно збільшується щороку не тільки в нашій країні, а й за кордоном. Експериментально доведено, що механічна напруга може викликати поділ клітин і швидке розростання клітинних культур. Отже, механічні стимули, викликані екстракорпоральними ударними хвилями, впливають на клітини тканин. Стиснення і розтягування сполучних волокон тканин у позаклітинній матриці (ECM) необхідні для підтримки фізіологічної стійкості і забезпечення регенерації тканин. ECM складається із полісахаридної мережі, яка діє як магістраль між клітками і кінцевими судинами капілярів, між гормональною і нервовою системами. Будь-які зміни в тиску і розтягуванні уздовж цієї магістралі виявляються механорецепторами у внутрішній і зовнішній мембранах клітки. Стимули тиску передаються через цитоскелет у ядро клітки з подальшим прочитуванням генетичної інформації та експресією генів. Механічна енергія ударної хвилі запускає хімічні і молекулярні біологічні сигнальні каскади. Цей процес згадується як механоперетворення. На нього впливають частота ударних хвиль, амплітуда їх тиску, інтенсивність і тривалість застосування.

У даний час ударно-хвильова терапія є одним із найактуальніших методів, ефективність якого досягається в 90% випадків.

На роботі наступної лабораторії хотілося б зупинитися окремо. Її основу складає кабінет функціональної діагностики.

Діагностичний компонент є одним із основних у загальній системі лікувально-оздоровчих та корекційно-відновлювальних заходів. Взагалі викликає подив, із якою легкістю призначаються окремими «лікарями» досить ефективні засоби і методи з арсеналу «нетрадиційної» або «народної» медицини тільки лише на основі одних суб’єктивних скарг пацієнта, без відповідної об’єктивної діагностичної бази обстеження. Про яку індивідуалізацію підбору реабілітаційного впливу, про яку ефективність лікування або оздоровлення може йтися! Так, у нашому Центрі, наприклад, ніколи не буде призначена процедура ударно-хвильової терапії без відповідного ультразвукового обстеження навколишніх вогнищ пошкодження м’яких тканин, не буде призначена міостимуляція без відповідного міографічного обстеження, ЛФК без відповідних антропометричних обстежень і т.д. для практично всіх методів впливу. Крім того при досить великих можливостях діагностики патологічних змін в організмі людини існують серйозні проблеми діагностики її рівня здоров’я. Про які превентивні заходи щодо його зміцнення може йтися! Хочеться віддати належне великому українському вченому Апанасенку Г.Л., який неодноразово піднімав цю проблему, і його методиці визначення рівня здоров’я, якою активно користуються фахівці в різних країнах світу. ВООЗ вирішує цю проблему через створення міжнародної класифікації рівня резервних можливостей функціонального стану організму людини, яка, на жаль, поки практично не використовується українськими фахівцями. Функціональна діагностика встановлює ступінь порушення функцій органів і систем і може дати правильне уявлення про ступінь ураженості органу і втрати функціональної здатності його або біологічної системи. Іншими словами, лише функціонально-діагностичні методи, якщо вони точні, забезпечують отримання відомостей про достатність або недостатність функцій органів і систем організму. Цілком очевидно, що застосування функціональної діагностики часто навіть значно важливіше, ніж з’ясування загального діагнозу, оскільки з її допомогою будується прогноз захворювання, його подальшого перебігу і результату. Чималий вплив справляє вона і на лікування захворювань, зумовлюючи як характер терапії, так і межі її допустимості. Функціональна діагностика виробляється на основі існуючих у даний час фізіологічних уявлень про діяльність цих органів. Нерідко функціональна діагностика дозволяє також виявити ураження окремих часткових функцій того або іншого органу. Вирішенням цих завдань і займаються фахівці Центру в кабінеті функціональної діагностики.

Крім усього сказаного, слід урахувати, що Науково-практичний медико-реабілітаційний центр є структурним підрозділом Інституту соціальних технологій Університету «Україна», до складу якого входять кафедри реабілітації, психології, соціальної роботи та фізичного виховання. Це дозволяє розробити комплексну систему заходів із медичної, психологічної та соціальної реабілітації людей у забезпеченні їх життєдіяльності та інтеграції в суспільство, створювати індивідуальні програми для забезпечення оптимального рухового стереотипу.

Одним із видів соціальних технологій, що розробляються в Центрі, є заходи (послуги) з соціальної реабілітації інвалідів. Науково-практичний медико-реабілітаційний центр являє собою систему і процес відновлення здібностей інваліда до самостійної суспільної діяльності.

Ми не залишаємо без уваги і питання соціально-побутової адаптації – адже це система і процес визначення оптимальних режимів громадської та побутової діяльності інвалідів у конкретних соціально-середовищних умовах і пристосування до них інвалідів.

У найближчій перспективі будемо також розглядати питання соціально-середовищної орієнтації, тобто системи та процесів визначення структури найбільш розвинених функцій інваліда з метою подальшого підбору на цій основі виду громадської чи сімейно-громадської діяльності.