Кафедра фізичної терапії, ерготерапії та фізичного виховання

Складовими частинами реабілітології є такі компоненти, як наука про здоров’я людини, засоби, а також методи відновлення здоров’я; наука про екологічну реабілітацію людини та середовища її проживання; наука про відродження духовно-моральних цінностей, про адаптовні методи формування системного світогляду.

Особливим стимулом і своєрідним «організатором» для розвитку різноманітних видів реабілітації стала перша світова війна. Десятки й сотні тисяч покалічених, поранених та травмованих солдатів і офіцерів отримали відновне лікування та реконструктивну допомогу.

Все це сприяло зростанню чисельності фахівців-реабілітологів і розширенню мережі підготовки цих осіб як в області фізичної, так і психологічної реабілітації.

Поступово на зміну первісного терміну «відновне лікування», яке активно використовували медичні працівники, прийшло поняття, яке відображає не тільки медичні, але й психологічні, соціальні та інші проблеми і питання.

У сучасному понятті концепція реабілітації виникла вже за часів другої світової війни в США та Англії.

В енциклопедичних виданнях йдеться про те, що в наукову літературу і засоби масової інформації термін «реабілітація» був широко впроваджений із 1946 року.

У 60-ті роки в багатьох медичних установах більшості світових країн впроваджується реабілітаційна служба. Проект про реабілітаційну службу, який розмежував медичну, психологічну та економічну реабілітацію, був затверджений Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ) у 1968 році. Фахівці ВООЗу відзначали, що реабілітаційний процес невіддільний від медицини, при цьому констатували, що його основу складають фізичні вправи.

Одне із вдалих визначень цього поняття належить Курту Вінтеру, який писав: «Реабілітація – це цілеспрямована діяльність колективу в медичному, педагогічному, соціальному та економічному аспектах з метою збереження, відновлення і зміцнення здатності людини брати активну участь у суспільному житті».

Інтенсивність науково-технічного прогресу стає справжнім випробуванням для біологічних, адаптаційних та інших механізмів пристосування до складних аспектів буття сучасної людини.

Надзвичайно широке розповсюдження можливих і різноманітних захворювань багато в чому обумовлене нездоровим стилем життя сучасних людей – відмовою від спілкування із природою, спалахами насильства і тероризму.

У всьому світі вирішення проблем, пов’язаних зі зміцненням здоров’я населення, визначається необхідністю забезпечення здорового, активного і творчого життя населення.

Якщо мета лікування – ліквідація захворювання або зменшення його проявів, то мета реабілітації – це відродження хворого як особистості, відновлення його трудової діяльності в максимально можливому обсязі, досягнення соціальної та економічної незалежності, інтеграції в суспільство. У цьому напрямку активно працює кафедра фізичної терапії, ерготерапії та фізичного виховання Університету «Україна». В оздоровчому значенні цього поняття реабілітація є комплексом медичних, педагогічних, професійних і юридичних заходів, спрямованих на відновлення здоров’я і працездатності осіб із обмеженими фізичними і психічними можливостями через перенесені захворювання і травми. Слід врахувати, що одужання і реабілітація – не одне і те ж, крім відновлення здоров’я необхідно відновити працездатність, соціальний статус, повернути людину до повноцінного життя в сім’ї, колективі, суспільстві. При цьому адаптація – це пристосування до дефекту, а реабілітація – подолання його. Цими проблемами ми і займаємося на кафедрі. Порушення здоров’я і складність реабілітаційного процесу диктують необхідність системного підходу до його проведення з урахуванням біологічного, соціального, психологічного стану та соціальних компонентів здоров’я. Системність є однією з основних умов реабілітації.

Однією з причин низької ефективності лікувально-оздоровчих програм є відсутність кваліфікованих фахівців. Ми якраз і готуємо таких фахівців. Для даних фахівців базовим є уявлення про «здоров’я». У 60-х роках минулого століття вчені, які визнали тактику реабілітації, на жаль, дали фізичній реабілітації односторонню оцінку, визнавши її як сферу лише медичної діяльності. Наслідки погіршення здоров’я практично у всіх країнах світу можна пояснити відсутністю переходу з позицій «хвороби» до процесу «оздоровлення», яким і є фізична реабілітація. Відсутність самостійного статусу фізичної реабілітації, яка з’єднує ланки поетапного одужання людини, призвела до глибокої кризи здоров’я підростаючого покоління.

На основі критичного аналізу, а також із урахуванням сформованої соціальної та економічної ситуацій, обумовленої формуванням України як держави, колектив нашої кафедри розробив нову систему підготовки фахівців із реабілітації, що поєднує медичні, фізкультурні та педагогічні знання. Ми розглядаємо фізичну реабілітацію як сумісну з медичним, соціальним, професійним навчанням і перенавчанням інвалідів.